1. Поняття про клімат і зміни клімату До цього часу не існує загальновизнаного визначення поняття “клімат”. Більшість учених під цим терміном розуміють багаторічний режим системи атмосфера - Світовий океан - кріосфера - верхній шар літосфери - біосфера. Цей режим описується статистичним розподілом основних гідрометеорологічних елементів, а також показниками географічного поширення, розвитку і продуктивності різноманітних видів дикої та (в дещо меншій мірі) культурної рослинності.
До основних гідрометеорологічних елементів відносяться: температура повітря, води, ґрунту; вологість повітря, рідкі та тверді опади, вологість ґрунту: напрямок і швидкість вітру та океанських течій: тиск повітря у земної поверхні; зміст різноманітних домішок в атмосфері, розподіл аерозольних часток, солоність морської води. Розподіл цих величин розглядається за фіксований інтервал часу. Мінімальний інтервал усереднення, що використовується в дослідженнях клімату, складає від 10 до 30 років.
2. Моніторинг клімату та його основні задачі Моніторингом прийнято називати підпорядковану певній меті систему регіональних спостережень одного або більше елементів довкілля, які виконуються по відповідній програмі з необхідною просторовою та часовою дискретністю. У деяких випадках у визначення моніторингу включається оцінка та прогноз стану довкілля.
Установлено, що загальне зростання науково-технічного рівня сільського господарства та промислового виробництва не знижує, а навпаки, збільшує в абсолютному виразі залежність економіки обширних районів і цілих країн від кліматичних умов. Широко відомо, зокрема, тропічні наслідки посух 70-х років у Сахелі для населення Сахари, серйозні ускладнення викликали посухи в Північній Америці в 30-і роки, в СРСР у 1972 та 1975 рр. та в інших районах світу.
На основі програми спостережень можуть бути виконані такого роду оцінки, в основному, двома методами: Шляхом установлення статистичних зв’язків. Шляхом числових експериментів і використання спостережень.
Моніторинг клімату в першу чергу повинен відповідати на запитання, яка вірогідність виникнення несприятливих для господарської аномальних явищ у різних районах світу і в якому напрямку вона змінюється (якщо змінюється взагалі).
Відмінною рисою моніторингу, як системи спостереження, є його цілеспрямування. Обставини, що обумовлюють необхідність переходу від існуючої системи кліматичних узагальнень до спеціальної системи моніторингу з її основними задачами наступні: 1. Вивчення ймовірності кліматичних аномалій, несприятливих для господарської діяльності. 2. Вивчення впливу господарської діяльності на клімат:
а). У зв'язку з цим виникає необхідність спостерігати за поширенням, переносом і поглинанням океаном викидів у атмосферу СО2, поширенням і часом перебування в атмосфері інших домішок, змінами клімату при виникненні нових промислових районів, лісонасадженні та вирубуванні лісів, створенні водосховищ тощо. При цьому треба мати на увазі, що масштаб впливу людини на природу зростає і деякі можливі заходи, наприклад, перекидання на південь частини стоку північних річок, не мають прецедентів у минулому.
б). Тому при вивченні цих питань особливого значення набувають методи гідродинамічного моделювання клімату.
в). Моделювання клімату необхідно також для надійного встановлення тенденцій коливань клімату і, як наслідок, його прогнозування.
Міжнародні програми досліджень глобальних атмосферних процесів розглядають задачу пояснення закономірностей коливань клімату та його прогноз як одну з найважливіших задач сучасної науки.
Але при побудові математичної моделі клімату далеко не всі прямі та зворотні зв'язки між компонентами системи і кліматотвірними чинниками можуть бути виражені у формі функціональних виразів. Окрім того, перед тим як давати на основі модельних розрахунків відповідальні висновки про наступні зміни клімату, необхідно перевірити точність цих прогнозів на фактичних даних минулих літ. Із цього випливає, що моніторинг потрібен для вирішення ще двох задач.
3. Накопичення емпіричних даних для знаходження виразів, що визначають прямі та зворотні зв'язки між компонентами системи та кліматотвірними чинниками.
4. Накопичення емпіричних матеріалів з метою перевірки гідродинамічних моделей клімату.
Незважаючи на те, що ця задача в ряді відношень простіша, ніж третя задача моніторингу, вона має свої специфічні труднощі. Мінімальні величини змін кліматичних середніх, які повинні враховуватись при прогнозах клімату, являють собою відносно малі величини по відношенню до діапазону змін цих величин. Звідси виникають достатньо суворі вимоги до точності теорії і необхідність перевіряти її з багатьох точок зору.
На сучасному етапі розвитку науки ще не можна скласти програму моніторингу, що повністю відповідає його основним вимогам.
Однак, побудова частини програми кліматичного моніторингу, що включає в себе систему спостережень за деякими рисами клімату, аналіз змін клімату по наявним даним, оцінку цих змін і видачу деяких результатів, може бути реалізованою і розпочатою вже найближчим часом.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Агроклиматический атлас Украинской ССР. - Киев: Урожай, 1964.-37 с.
2. Агроклиматический справочник по Харьковской области. - Л.: Гидрометеоиздат, 1957.-179 с.
3. Александров Э.Л., Израэль Ю.А., Кароль И.Л., Хргиан А.Х. Озонный щит Земли и его изменения.- С.-Пб., Гидрометеоиздат, 1992. - 288 с.
4. Архангельский А.М. и др. Методика полевых физико-географических исследований. Учебное пособие для университетов и педвузов. - М.: Высшая школа, 1972. - 304 с.
5. Астапенко П.Д. Вопросы о погоде. - Л.: Гидрометеоиздат, 1982. - 240 с.
6. Атлас облаков. - Л.: Гидрометеоиздат, 1957.
7. Атлас составляющих теплового и водного баланса Украины. -Л.: Гидрометеоиздат, 1966. - 170 с.
8. Баранов А.М., Соломин С.В. Авиационная метеорология. - Л.: Гидрометеоиздат, 1975. - 391 с.
9. Басманов Є.І. Друковані праці.
10. Басманов Е.И. Климатология озона и возможность его долгосрочного прогнозирования. - Атмосферный озон.-Л.:ЛГМИ, 1988.- С. 36-42.
11. Басманов Е.И. Экологические проблемы атмосферного озона. - Современные направления географических исследований: Тем. сб. науч. тр. - Харьков: ХГУ, 1991. - С. 49-56.
12. Басманов Є.І. та ін. Географія України: Навч. посібник. - Харків, 1993. - 184 с.
13. Борисенков Е.П., Пасецкий В.М. Тысячелетняя летопись необычайных явлений природы. - М.: Мысль, 1988. - 522 с.
14. Будыко М.И. Климат в прошлом и будущем. - Л.: Гидрометеоиздат, 1980. - 351 с.
15. Волошина А.П., Евневич Т.А., Земцова А.И. Руководство к лабораторним занятиям по метеорологии и климатологии. - М.: Изд-во МГУ, 1985. - 82 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар