Прислів’я та приказки про закон та суд

Прислів’я та приказки про закон та суд

ЗАКОН

Закон, як дишло, куди схочеш—туди й верни.

Закони добрі, та судді лихі.

Закон, як павутина: чміль проскочить, а муха за­плутається.

Чміль — заможний; муха — бідний.

Дурням закон не писаний.

Без стовпів тин не стоїть.

Потреба закону.

Революція й закони міняє.

Народ свої закони пише.

Трудящих воля—закон.

Рада радить, а комісар підписує.

Обов'язки виборної людини виконувати волю громади.

Звичай — другий закон. Закон — не огонь: водою не заллєш.

Закону грошима не зламаєш.

Не слід і законів писати, коли їх не сповняти.

Закон міста держить.

Міста — державу.

Де закони виповняють, там усі праві бувають.

Закон для громади, що віжки для коня.

Яка країна, такий і закон.

Закон залежить від державного ладу.

Закони назад не пишуться.

Що край, то звичай; що сторона, то новина.

Що город, то й норов.

Що город, то народ; що монастир, то й устав.

Кожна місцевість має свої особливості.

Що город, то норов; що двір, то й говір.

У всякім подвір'ї своє повір'я.

У Сидора звичай, у Петра свій.

У всякого Мирона свої норови.

У всякого Мусія своя затія.

Всякий кравець на свій аршин.

У всякої пташки свої замашки.

Кожен молодець на свій образець.

У ворон — воронячий закон.

На чиїй землі стоїш, того й воду пий.

На чиїй землі живеш, того народу й закони шануй.

Між який нарід попадеш, того й шапку надівай.

Кожна дзвіниця має свої дзвони.

У чужий монастир не сунься із своїм уставом.

Всякий піп по-своєму й співа.

Чий хліб жуй, того й закон шануй.

Між попами — піп; між дяками—дяк; між вов­ками— вий по-вовчи; між свинями — хрюкай по-свинячи.

В яке стадо залетів, так і каркай.

Всяка птиця свою пісню співає.

Між воронами — будь вороною; між солов'ями — співай соловейком.

Попав між вовків,— вий по-вовчи.

Попав між собак,— не хоч гавкати — мовчи, а все таки хвостом крути.

Закон — не ціпок: через коліно не поламаєш.

Суворий закон винуватих творить.

Про горе законів не пишуть.

Закон і горе, що гора та море.

Не сам гвіздок лізе в стіну: його молотом б'ють.

Закони виконується з примусу.

Нужда законів не знає, а через них ступає.

Хто не знає законів, той тільки не порушує їх.

На віжках і коняка розумна.

І сліпа коняка везе, як видющий на возі сидить.

СУД

Судиться — не богу молиться: поклоном не від­будеш.

На суд витрачають багато коштів.

Суди, суди, та поглядай сюди.

З багатим не судись, а з сильним не борись.

Суд і прямий, та суддя кривий.

Відсутній — завжди винен.

З суддею не спор, а з тюрмою не лайся.

Суддя в суді, що риба в воді.

Суддя — що кравець: як захоче, так і покрає.

У судді і брат в неправді буде винуватим.

Правдивий суддя, що цегляна стіна.

Коли карман сухий, то і суддя глухий.

Суддя, що подарунки бере, перед суддею (на лаві підсудних) буде.

Архирей не бог, а прокурор не правда.

Секретар суда з ділом, як душа з тілом.

В суді правди не шукають.

Перо в суді, що сокира в лісі.

Як в кишені сухо, то і в суді глухо.

Правда твоя, мужичок, але полізай у мішок.

У суд ногою, а в гаманець рукою.

У кого карман повніший, у того й суд правіший.

Набий віз людей, та повези у суд віз грошей, то й прав будеш.

Не йди в суд з одним носом а йди з приносом. З грішми.

Тому довго суд тягнеться, що винуватий нравиться.

Тоді виграю справу, як ляжу на лаву.

Тяганина в судах.

В своїй справі сам не суддя.

Сам собі ніхто не суддя.

Самому судить — не розсудить.

Самосуд — не суд.

Самосуд — сліпий суд.

Як судять громадою, то й невинному дістається.

Суд третейський — суд братерський.

Хто судиться, той нудиться.

Найгірше в світі, це судиться та лічиться.

Справу вести,— не постіл плести.

Як почнеться тяганина, то не раз упріє Україна.

Суд не яма — стій прямо.

Із суда, що з ставка, сухий не вийдеш.

Хто ходить по судах, то про того йде негарна слава.

На суді, що на воді, не втонеш, то замочишся.

Краще втопиться, чим судиться.

Тяжба — петля, а суд—шибениця.

Хоч і праве діло, а в кишені засвербіло.

Витрати грошей на судові справи.

З суда грошей не носять.

Тяжба — не гроші, а потрава — не хліб.

В копицях —не сіно, а в суді — не гроші.

В лісі —не дуги, а в суді — не гроші.

Суд та діло собака з’їла.

Судді—рибка, а прохачеві — луска.

Поли вріж (поступись своїм) та тікай, а суда не

затівай.

Суд завів, став гол, як сокіл.

Не ходи до суду, бо хліба не буде.

Від злодія біда, від суда — нужда.

Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста.

Поганий мир, краще всякого суда.

Краще матер'яний мир, чим ремінний суд.

З казною судиться, то краще втопиться.

З казною не судись — своїм поступись.

Хто бореться з морозом, у того завжди вуха померзлі.

Коза з вовком тягалась, та тільки шкура зосталась.

Великий та багатий — рідко винуватий.

Захищається рак клешнею, а багач мошною.

У скотинки — рожки, а у багатого грошики.

У святих отців не знайдеш кінців.

Уміння приховувати свої вчинки.

На старців суда нема.

Голий голого не позива.

З голого, що з мертвого.

На нема і суда нема.

Не треба з тим дружиться, хто любить судиться.

Правди не судять.

Ідучи в суд хваляться обидва, а з суда — один.

До справи два, а по справі — один.

До суда два скачуть, а після суда один скаче,

а другий плаче.

Справа - справою, а суд по формі.

Діло - ділом, пиво - пивом, а суд по формі.

Не спіши карати, спіши вислухати.

Суд скорий рідко бува справедливий.

Без розсуду не твори суду.

Краще десять винуватців простить, чим одного невинного наказати.

Винуватого кров — вода, а невинного — біда.

Неправий суд—гірше розбою.